М'ясні делікатеси та ковбасні вироби за традиційними рецептами справжніх м'ясолюбів
04637 5-25-09, 050 388-33-73


04637 5-25-09
050 388-33-73

17500, м. Прилуки,
Чернігівська обл.,
вул. Житня, 132

«М’ясолюб» жартує

Подобається:

А наш «М’ясолюб» — найкращий!

Щоразу смакуючи продукцію Прилуцького «М’ясолюба», я згадую історію, що трапилася з нашою сусідкою, тіткою Галькою.

Галька — гарна молодиця, пишнотіла, рум’яна. У неї одна брова варта вола, а другій — ціни нема. Жоден чоловік не пройде мимо, не обернувшись на неї. Вона жінка гаряча, любить гарно одягатися і влучно стріляти очима. Кухня для неї — це пекло. Але ж для чоловіка треба щось готувати. Зате, коли він їде у відрядження (а Петро у неї — водій — далекобійник), Гальці — рай.

— Серденько моє, — каже Петро, — бережи себе, ні в чому собі не відмовляй, на кухні не стій, а купуй і їж тільки найсмачніше.

мясолюб прилуки колбасаОтож, Галька нічого не варить, а їсть тільки смакоту — продукцію Прилуцького «М’ясолюба». На сніданок у неї — салямі «Імператорська» до кави. Десь об 11 вже мчить до холодильника і з насолодою смакує сардельки «Соковиті». На обід — ковбаски «Стрілецькі». Вечеряє, звичайно, «Московською». А чого ж не порадіти життю? Адже ковбаси з Прилуцького «М’ясолюба» завжди свіжі, ароматні, смачні, і, що головне, завжди за доступною ціною. А для особливих випадків, які з молодою жінкою завжди можуть трапитися, захована в Гальки ковбаса «Баварська». Разом з яєчнею, та під чарку, та з гарною компанією, не одна палка піде!

Сороки-сусідки все в Гальки допитуються:

— Галю, а що ти оце з собою робиш, коли Петра нема, що, наче квітка, розквітаєш?

А вона відповідає:

— Це мені мій «М’ясолюб» допомагає. То «Сардельками з сиром» пригостить, то ковбасу «Швардцвальську» таку виготовить, що не відірвешся, а то для пікантних випадків шинку «Пікантну» пропонує. Тому так і виглядаю.

А сусідки, відомо, який народ, все шпильки їй пускає:

— А сосиски гарні у твого спонсора?

— Аякже, — відповідає Галька серйозно, — особливо неповторні його «Шпикачки українські», середнього розміру, тугенькі та запашні.

— Так твій «М’ясолюб» наш, український?

— Атож, — сміється Галька. — Я люблю і підтримую нашого рідного виробника.

— А що, старий твій спонсор, що його треба підтримувать? — допитується жіноцтво?

— 60 з гаком, — відповідає їм Галька з гордістю.

Жінки вміють тримати таємницю. Але тільки гуртом. Отож, невдовзі вся Прилуччина вже гула про Гальчиного «М’ясолюба». Всім цікаво: як же Петро відреагує на суперника?

Сьогодні Петро має бути вдома. А Галька тим часом не шкварить, не парить на кухні, до чоловікового приїзду готуючись, а «пір’ячко чистить». Волосся підфарбоване крутить, брови і губи підмальовує, бо знає, що до зустрічі з Петром у неї все є: м’ясо копчене — «Грудинка соковита» називається, нарізана ковбаса «Губернаторська» й «Коньячна», щоб чоловіка, як губернатора, зустріти. І олів’є — улюблену Петрову страву — з ковбасою «Лікарською» приготувала А ще балик «Делікатесний», сирокопчена «Пасторма» та «Домашня жарена» ковбаса!

Приготувала все і сидить пишається. Аж чує — машина загурчала, Петро приїхав. Вона до вікна, як голубка кинулась, аж гульк: під двором півсела стоїть, Петра зустрічає, хоче кіно безкоштовне подивитися, як буцімто Галька кругом хати бігатиме. А Галька на поріг вискочила та й гукає:

— Петре, любий! Запрошуй сусідів дорогих, разом із моїм «М’ясолюбом» за твій приїзд вип’ємо!

Любі сусіди аж роти повідкривали. Дивина дивна! Щоб при живому чоловікові...!

Але за смачним обідом усе прояснилося.

Реготали й наминали і «Московську», і «Баварську», і «Любительську». Довелося ж ще й за «Імператорською» та «Фінською» бігти.

Зате всі сусіди (а особливо сусідки) тепер щиро люблять нашого прилуцького «М’ясолюба»!